Газета "Комуніст"

 на головну  |  останній номер | рус. Головна  написати листа | на головну сторінку 

Цитата

Обращение
к товарищам
по партии


Дорогие товарищи коммунисты! Обращаюсь к вам в один из самых драматичных моментов в истории нашей страны. Во время трагических событий последних трех месяцев пролилась кровь, погибли люди. Под угрозой оказалась территориальная целостность Украины, само ее существование как единого, независимого, суверенного государства.
Подробнее...

Наші рубрики

Hot News


Реабилитация ОУН УПА ›››

Фотоальбоми

Події.Факти

newКПУ боротиметься
Лідер КПУ Петро Симоненко вважає, що нинішня нова Детальніше…


newПорядок в Україні наведуть найманці
«Вирішено залучити іноземних найманців, які Детальніше…


newГеополітична війна
«Мета американського імперіалізму та його єв Детальніше…


newВвели цензуру
Київський окружний адміністративний суд прийняв по Детальніше…


newЧас розбиратися
Комісар спостережної місії при ЄС Клаус Хофф (Бель Детальніше…

Карикатури

Сайти КПУ

Коммунистическая партия Украины.

Комуністична партія України. Київський міський комітет.

Депутатська фракція Комуністичної партії України. Верховна Рада України.

Ленинский коммунистический союз молодежи Украины

Газета "Советская Луганщина"

Газета Криворожской городской организации Компартии Украины

Интернет-газета Информационного аналитического агентства «КОМИНФОРМ»

Газета Время.УА

Запорожский областной комитет Компартии

Економіка

Cтатей: 270

1.№22  30/03/14 22:33  Прихований наступ Shell
За час подій, пов’язаних із силовим захопленням влади фашистами на Україні ›››

2.№21  23/03/14 21:03  П. СИМОНЕНКО: Чиновникам слід заборонити мати нерухомість за кордоном і рахунки в зарубіжних банках
Компартія ініціює проект закону для розгляду в парламенті ›››

3.№21  23/03/14 21:02  «Ощадливе» майбутнє
Арсеній Яценюк уже заявив, що дефіцит бюджету буде скорочений удвічі ›››

4.№21  23/03/14 21:00  Кут зору План «Ост» у редакції 2014 року
Хоч за яким сценарієм розвивалися б події в Криму ›››

5.№19  15/03/14 15:54  Думка Ірина СПІРІНА: Урізуючи зарплати й надбавки лікарям, влада провокує зростання корупції
Виконуючи вимоги МВФ і, по суті, продовжуючи людожерську медичну реформу ›››

6.№18  15/03/14 14:37  Думка Євген ЦАРЬКОВ: Новий уряд вирішив відібрати гроші не в багатих, а в бідних
На українців чекає скорочення пенсій. ›››

7.№18  15/03/14 14:35  Навиворіт США: програна війна з бідністю в найбагатшій країні
Більше 50 років тому, 8 січня 1964 р., президент США Ліндон Джонсон проголосив початок ›››

8.№17  15/03/14 14:06  Наше інтерв’ю Реформування системи технічного регулювання — насущна й серйозна проблема для України!
Останнім часом ми багато чуємо інформації про неузгодженість режимів, правил ›››

9.№15  02/03/14 20:15  Підрахуймо Давос і нині там…
Там — це десь на іншій планеті. Ситий голодного не розуміє — це аксіома. ›››

10.№14  02/03/14 19:23  Безробітна планета
Безробіття крокує планетою. Дедалі більше людей залишається без роботи. ›››

11.№8  08/02/14 22:15  Точка зору Ви ще вірите в рівні права та можливості за капіталізму?
›››

12.№8  08/02/14 22:14  Реалії Криза — назавжди?
Західні економісти стверджують, що країни ЄС виходять із кризи. ›››

13.№7  04/02/14 23:43  Дмитро ДЖАНГІРОВ: «Східне партнерство» — це дипломатична «Полтава» Швеції та Польщі
Повідомлення з майдану і вулиці Грушевського практично не залишають місця іншій інформації про події, які відбуваються в нашій країні й за її межами. Ми заповнюємо цей пробіл і пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з політичним експертом Дмитром ДЖАНГІРОВИМ. — Чим став провал європейської інтеграції України для залучених до даного проекту гравців? — За великим рахунком, останній прожект євроінтеграції України у вигляді Угоди про асоціацію й Зони вільної торгівлі — це спроба Варшави й Стокгольма за підтримки Вільнюса вирішити надскладне геополітичне питання, не спираючись на Берлін та ігноруючи Москву. Таким чином, виклик був зроб­лений не тільки Москві, а й Берліну. І багато доморослих аналітиків, які розумували про підготовку до підписання Угоди України з ЄС у термінах «Москва одержить ляпас від Євросоюзу», не розуміли, що в рамках самого ЄС готується ляпас Берліну. Саме цією обставиною й пояснюється пасивність німецької дипломатії щодо української євроінтеграції, — незважаючи на те, що глава МЗС Німеччини (і за сумісництвом віце-канцлер) Гідо Вестервелле був прихильником «стримування Москви», бути на дипломатичній підтанцівці у Стокгольма й Варшави аж ніяк не входило в його плани. У результаті дипломатична «Полтава» Швеції та Польщі, які ініціювали програму «Східне партнерство», є цілком закономірним підсумком геополітичного авантюризму, а не результатом «підступу Москви». Що ж до України, то основні фінансово-промислові олігархічні групи опинилися «на шпагаті», коли основні ринки перебувають у Росії, а фінансові активи — на Заході. Поки все було спокійно зі східними ринками, олігархи позитивно ставилися до інтеграції в західному напрямку. Та як тільки Росія в серпні минулого року провела «навчальну тривогу» на митниці, тим самим натякнувши, що далі буде ще «веселіше», олігархічна точка зору на вектор інтеграції істотно змінилася. Втім, можна відзначити, що радикально змінилася риторика міністрів закордонних справ країн-«лузерів» — Польщі та Швеції — Радослава Сікорського й Карла Більдта, вийшовши далеко за межі не тільки норм дипломатії, а й пристойності. Що ж до Берліна, то від української «європаузи» він виявився у виграші: європейські політики одержали черговий урок — без Німеччини вирішити будь-яке серйозне питання в Європі неможливо. І це стало карт-бланшем для федерального канцлера Ангели Меркель. У підсумку Німеччина зміцнила свої геополітичні позиції, продемонструвавши, що вісь Берлін — Москва не менш важлива, ніж єдність «старої» й «нової» Європи. І Ангела Меркель показала, що вона, як і раніше, де-факто канцлер «всієї Європи». — Якщо розглянути в більш широкому контексті, чи можна назвати дії Варшави й Стокгольма спробою історичного реваншу? — Абсолютно очевидно можна стверджувати, що програма «Східне партнерство» була спробою Польщі та Швеції створити зону свого впливу в Східній Європі. Категоріями історичного реваншу може мислити лише Варшава, Стокгольм давно переріс це й мислить цілком прагматичними категоріями. Шведи спробували з допомогою «української карти» обіграти Німеччину, — зрозуміло, лише в даному локальному питанні, аби продемонструвати значимість Північної Європи в рамках ЄС. Не вийшло, ну то й добре... З поляками складніше. Вони перебувають у постійній й дуже дивній чи то суперечці, чи то діалозі з Німеччиною щодо питання значимості Варшави в Східній Європі. Варшава постійно намагається показати Берліну, що без неї багато складних питань вирішити не можна й що тільки Польща є комунікатором з низки проблем, наприклад, з Україною. Німеччина не прагне заперечувати таку думку, вона просто показує... якщо дипломатично — то межі можливостей, якщо побутовою мовою — реальне місце Варшави в ЄС. У той же час вплив самої Німеччини в Східній Європі зміцнюється. Про це можна судити навіть з її ролі у врегулюванні придністровського конфлікту. — Якщо так зване українське питання все-таки вирішуватиметься Берліном та Москвою, яким може бути це рішення? — Гадаю, що обидві сторони влаштувало б збереження горе­звісної багатовекторності Києва. Головне і для Росії, і для Німеччини, щоб Україна не зробила однозначного вибору на користь іншого геополітичного гравця. Така позиція є непоганою базою для компромісів. Теоретично сьогодні можна було б говорити про підписання Угоди про асоціацію, поперед­ньо вилучивши з тексту цієї угоди кілька пунктів, які роблять Україну, у розумінні суверенітету, напівколоніальною країною та закривають можливості нормального співробітництва з Росією. Імовірно, такий варіант влаштував би всіх, тим більше що подібні формати співробітництва ЄС з іншими країнами є й непогано працюють. Однак на цьому шляху можуть виникнути деякі перешкоди. Річ у тім, що сьогодні в Європі немає сили, яка стала б мотором, яким були Польща й Швеція, для підписання нового варіанту Угоди про асоціацію. Європейський союз стрімко поринає у власні проблеми, найближча з них — вибори до Європейського парламенту. Багато європейських аналітиків відзначають різке зростання впливу «євро скептиків». За прогнозами, не просто «євро скептики», а відверті противники ЄС вперше за всю історію можуть одержати відносну більшість у Європарламенті. Додайте сюди «євро скептиків» (їх багато навіть у Європейській народній партії), які виступають за збереження ЄС, але проти подальшої передачі суверенітету на наднаціональний рівень, а також лівих, котрі виступають за соціальне, а не ліберальне наповнення діяльності ЄС. І новий склад Європарламенту цілком може стати реальним жахіттям для нинішньої європейської бюрократії, котра виступає за розширення — зовнішнє й внутрішнє — своєї «бюрократичної імперії». Крім того, очевидна криза Єврозони. Завважте, що до 2008 року говорити про кризу зони євро було долею маргіналів. Тепер проблема виходу — добровільного чи примусового — для країн-банкрутів порушується на найвищому рівні. Не менш гострою і, що найголовніше — несподіваною виявилася проблема європейського сепаратизму. Примітно, що першою на фінішну пряму референдуму в цьому році вийшла не Каталонія, а Шотландія! Але не виключено, що каталонці, незважаючи на заборону Мадрида, у тому чи іншому вигляді все-таки проведуть плебісцит (тобто опитування громадян, яке не передбачає обов’язкової імплементації). Незалежно від результатів оголошеного шотландського референдуму й можливого каталонського плебісциту, це може стати сигналом для інших регіонів Європи, де існують якщо не сепаратистські, то автономістські рухи. Парадокс полягає в тому, що найчастіше «провінціали» — великі прибічники ЄС, ніж їхня «метрополія». Так, шотландські націоналісти заявляють, що готові повноцінно вступити в ЄС, а не частково — як Великобританія. Про те ж говорять і каталонці, які не відкидають європейські цінності, але обвинувачують Мадрид у тому, що він заважає їм повною мірою «реалізувати свій потенціал у сім’ї європейських народів». Справитися з цим викликом, навіть незважаючи на гаданий вихід з рецесії й очікуване невелике зростання економіки, Євросоюзу буде непросто. — Чи можна говорити про те, що призупинення підписання Угоди про асоціацію стало поштовхом до зміни політичних розкладів у середовищі фінансово-промислових груп в Україні? — Якщо ми розглядатимемо таке умовне поняття, як «партія влади», до складу якої входить не лише Партія регіонів, а й різні сателіти, олігархічні групи, регіональні еліти тощо, то необхідно розуміти, що між ними не було консенсусу. Головні претензії, котрі виникали в олігархічних груп, стосувалися відсутності принципу їх рівної наближеності до влади. Друга претензія полягає в тому, що уряд в умовах фінансового дедалі погіршуваного становища і негативної зовнішньої кон’юнктури взяв курс на розв’язання бюджетних проблем, у тому числі й за рахунок олігархічних груп. Була прийнята ціла низка законів проти мінімізації податків. Це й заходи щодо обмеження офшоризації економіки, більш прозорого трансферного ціноутворення плюс жорстка робота податкових органів тощо. Все це трактувалося олігархами як порушення якогось «суспільного договору» між владою й найбільшими ФПГ. Звідси й виникла фронда, яка виражалася в недисциплінованому голосуванні деяких депутатів Партії регіонів у ВР, але, що більш важливо, — у подачі інформації в підконтрольних олігархам ЗМІ, особливо на центральних ТБ-каналах. Кульмінацією цієї фронди став майдан, коли олігархічні ЗМІ зіграли ключову роль у «розкручуванні» цих подій і мобілізації протестуючих. Однак слід розуміти: олігархи за своєю природою не можуть бути революціонерами. Продемонструвавши свою силу і значимість, вони висловили готовність до переговорів. Про те, що такі переговори відбулися й на них були досягнуті певні домовленості, може свідчити голосування у Верховній Раді 3 грудня за відставку уряду, за підсумками якого Микола Азаров зберіг за собою крісло прем’єра. Щодо цього характерна поведінка Інни Богословської. Вийшовши до журналістів і розповівши про те, що Кабінет Міністрів буде відправлений у відставку, вона прийняла декорацію за реалії й вирішила, що вгадує тренд. Хибність Інни Богословської можна зрозуміти, адже ще 2 грудня, за деяким даними, за відставку уряду набиралося близько 219 голосів, і ще були ті, хто вагається, але після переговорів підконтрольні олігархам депутати увімкнули задній хід. Особливий інтерес викликає заява Рината Ахметова щодо майдану, яка, на мою думку, була неправильно трактована нашими журналістами. Його основне посилання полягало не в засудженні насильства на майдані, а в заклику сісти за стіл переговорів. Зверніть увагу, у ЗМІ вона з’явилася вранці 13 січня, а вже до вечора «опозиція» погодилася на переговори. При цьому Ахметов не був на боці мітингуючих, про що говорять пікети біля його офісу в Києві та Лондоні. І хоча телеканал «Україна» був кілька тижнів одним із найбільш «революційно налаштованих», особисто Ринат Ахметов, судячи з усього, зберіг лояльність президенту. Економічною базою для олігархічного консенсусу стали московські домовленості 17 грудня, які задовольнили всі основні фінансово-промислові групи, за винятком, мабуть, лише групи «Приват». Важливо розуміти: у виконання цих домовленостей з’явився зовнішній гарант — це Володимир Путін. Тепер усі усвідомлюють, що буде з їхньою продукцією на російському ринку, якщо ці домовленості виконуватися не будуть. Це стосується труб, газу, машинобудування й навіть шоколаду. До речі, про шоколад. Найбільший постачальник бензопірену в Росію «Рошен» з нового року знову поставляє свою продукцію на російський ринок. Ми ж розуміємо, що це не просто так. Отже, і Петро Порошенко знайшов себе в цих домовленостях і взяв на себе певні зобов’язання перед Кремлем. Разом з 15 мільярдами стабілізаційного кредиту, який дозволив збалансувати бюджет і уникнути дефолту, консенсус фінансово-промислових груп став практично повним. Це помітно навіть на рівні подачі інформації у провідних ЗМІ. Тональність повідомлень явно змінилася. Деякі елементи «вільнодумства» збереглися, але в цілому колишнє напруження відсутнє. І «5 канал», і «TVi», хай і не завжди, але все-таки намагаються дотримуватися певних рамок порядності. Разом з тим, що було раніше, — це явний прогрес з точки зору влади. — А що буде за цим, адже попереду президентські вибори? — Багато в чому результат виборів вирішуються зараз. Чи є стимул в олігархів ставити на «опозиційного» кандидата? Питання складне. Приміром, перемагає «опозиціонер». Перший зарубіжний візит він здійснює у Брюссель, далі — у Вашингтон, але потім йому в будь-якому разі доведеться вирушити в Москву. У Москві йому поставлять два прості запитання. Перше: чи може він назвати поважну причину, за якою «Газпром» зможе продовжити дію знижки на газ? І друге: а чи передбачені в бюджеті на 2016 рік кошти на повернення кредиту? Нагадаємо: більшу частину кредиту видають у вигляді дворічних єврооблігацій із правом кредитора на їх пролонгацію. Їх можна пролонгувати, а можна й не робити цього. Ці гроші були «вийняті» росіянами з американських цінних паперів, і, незважаючи на значну суму, американці не дуже й обурювалися. Ймовірно, питання було погоджене між Москвою й Вашингтоном. Смішні розумування деяких наших «експертів» про те, що частину кредиту Україна одержить умовними грошима. Спеціальні права позики в рамках МВФ, так звані SDR — це механізм обліку, який не треба плутати з їх реальною вартістю. Таких SDR у рамках МВФ Росія має на 9 мільярдів «повновагих» доларів. — Чому необхідну суму виділила саме Росія, адже це могла зробити й Німеччина? — Німеччина? Чого б це? Це що, була німецька гра? Якщо такі кошти й повинен був хтось виділити, логічно, щоб донорами виступили Швеція й Польща. Чому Німеччина має платити за геополітичні амбіції Варшави та Стокгольма? — Чи міг цю суму виділити Брюссель зі своїх фондів? — Про що ви говорите? У ЄС регулярно спалахують скандали, пов’язані з корупцією. Згідно з останніми даними антикорупційного агентства Євросоюзу OLAF, від корупції країни ЄС щорічно втрачають 323 млрд євро! Агентство публікує списки проектів, які не принесли ніякої користі ані економіці, ані суспільству. Можливо, невдовзі цей список поповниться ще одним проектом — «Східним партнерством» — на нього було витрачено більше 6 млрд євро, за ефективність використання яких можуть спитати як із Польщі, так і зі Швеції. Адже із шести країн, які повин­ні були наблизитися до ЄС, три взагалі відмовилися від ідеї асоціації, а три лише парафували таку угоду, і не факт, що після парафування вони її підпишуть. Тобто питання щодо витрати грошей однозначно виникнуть, а ось чи зможуть на них відповісти поляки й шведи? Думаю, навряд. На цьому тлі виділяти 15 мільярдів доларів Україні дуже ризиковано з точки зору подальших політичних перспектив для тих, хто буде цим займатися. — Чому так легко вдалося домовитися з Росією? — Хоч як би цинічно це звучало, але статус великої держави коштує грошей. Росія виявилася готовою платити. Підкреслю: Москва не роздає гроші, а виділяє їх на певні цілі, при цьому страхуючи ризики. Ніхто не розкидався грошима з російського бюджету. Росія виділяє кошти цілеспрямовано. Нещодавно було досягнуто згоди між Росією та Угорщиною, у рамках якої для реалізації атомного проекту Угорщина одержить від Росії кредит у розмірі 10 мільярдів. Політичною складовою домовленостей є гарантія Будапешта на будівництво «Південного потоку» та його неучасть в альтернативних проектах. Але й ці 10 мільярдів — не зовсім «живі» гроші. Росія в рамках цієї суми будуватиме атомну станцію в Угорщині. — Наскільки буде згідлива Європа з Росією, враховуючи, що Москва скорочує поставки нафти на європейський ринок і збільшує експорт у Китай (контракт «Роснафти» на 270 мільярдів доларів на 10 років)? І планована аналогічна угода щодо газу, переговори з якої, відповідно до інформації в ЗМІ, перебувають на заключному етапі? Яким чином це може позначитися на Україні? — Диверсифікуючи експорт енергоносіїв, Москва займає стратегічно вигідне становище, за якого вона перестає критично залежати від європейського ринку. Це створює певні переваги в дипломатичній боротьбі. Останній приклад — Брюссель помітно пом’якшив своє ставлення до проекту «Південний потік». Якщо Захід чинитиме дуже сильний тиск на Москву, вона завжди може продемонструвати готовність стратегічного союзу з Китаєм. У свою чергу Китай також буде змушений дотримуватися певних рамок, щоб не штовхнути Москву на союз із Заходом. Це велика геополітична гра, учасником якої Україна не є. Вона лише один із багатьох і не найважливіших елементів цієї гри. Найбільший аналітичний центр США «Стратфор», який ще називають приватною розвідувальною організацією, котра має власну мережу інформаторів по всьому світу, в одній зі своїх доповідей взагалі робить висновок, що Україну доцільно повернути у сферу впливу Росії. Практично про те ж, тільки в більш м’якій формі, говорить новопризначений координатор німецько-російського співробітництва в нещодавно сформованому уряді Ангели Меркель Гернот Ерлер, який прийшов на зміну критично налаштованому Андреасу Шоккенхоффу. Зрозуміло, геополітичний вибір Києва — внутрішня справа українського народу, але факт полягає в тому, що Захід не бачить стратегічної загрози з боку Росії. Інше — Китай, чия зростаюча могутність уже створює проблеми й неминуче створить у майбутньому. Деякі аналітики схильні вважати: якщо Захід досягне домовленостей з Іраном, зніме з нього санкції й дозволить продавати нафту, то цим обрушить ціни на чорне золото і, відповідно, послабить Росію. Але ж цей крок, у першу чергу, посилить Китай, зростання якого стримується якраз високими цінами на нафту. Тому, кому й наскільки вигідний такий розвиток подій — ще велике питання. — Як ви ставитеся до інформації про те, що Росія й Іран ведуть переговори про своп-поставки іранської нафти в обмін на російські товари? За повідомленнями ЗМІ, Росія одержуватиме до 500 тис. барелів іранської нафти в день (25 млн тонн у рік) в обмін на російське обладнання й товари. Держдеп США вже висловив своє занепокоєння можливістю укладення такої угоди. — Почнемо з того, що подібний досвід у сфері енергоносіїв у Росії вже є. Згадаймо, як Москва в минулому законтрактовувала весь обсяг туркменського газу. Іран — це дуже серйозний і досвідчений гравець. Як тільки Тегеран висловив згоду на переговори щодо своєї ядерної програми, Вашингтон, незважаючи на сильне ізраїльське лобі, пішов на пом’якшення санкцій. Але Іран зробив такий крок не для того, щоб під когось «лягти». Він керується власною логікою. За великим рахунком, Тегеран влаштував би розклад, за якого Росія гарантовано викуповувала б обсяги нафти. Це вигідно і Росії, для якої падіння цін на нафту — серйозна проблема. Варто завважити: у разі укладення угоди не потрібно буде будувати якісь нафтопроводи. Купівля відбуватиметься віртуально на якійсь біржі через оператора або брокера, а танкер із сировиною направлятиметься в ту або іншу півкулю, можливо, навіть кілька разів змінюючи маршрут і порт призначення. З другого боку, не виключено, що дана інформація може бути вкиданням для перевірки реакції «міжнародного співтовариства». Але при цьому, використовуючи військову термінологію, можна відзначити: хороший відволікаючий десант — той, котрий може стати основним. — Оскільки ми торкнулися Ближнього Сходу, давайте поговоримо про Сирію. Багато хто трактує відмову Башара Асада від хімічної зброї як дипломатичну перемогу Росії. Але чи можна її назвати такою, враховуючи, що Москва змусила свого союзника здати зброю, яка була єдиним ефективним засобом стримування Ізраїлю? — Оскільки переможеної сторони немає, говорити про дипломатичну перемогу не можна. А ось про дипломатичний успіх сказати доречно. Барак Обама не рвався завдати удару по Сирії, але «яструби»-республіканці й частина демократів на цьому наполягали. У цей же час американський президент перебував під загрозою блокування бюджету. Почати воєнну операцію в такій обстановці було дуже ризиковано. Крім того, ні Обама, ні Джон Керрі не хочуть «гратися» з Ізраїлем, який наполягав на воєнній кампанії, у гру «хвіст виляє собакою». Вони дали це зрозуміти, чим викликали негативні, більше того, образливі висловлювання й заяви з боку ізраїльських офіційних осіб. Таким чином, був посланий сигнал Росії, що ініціатива на її боці. Москва розпізнала сигнали й відразу ж виступила із пропозицією про ліквідацію хімічної зброї, яка й зняла напруженість. І що ж це дало? По-перше, сьогодні вже доведено, що Асад не застосовував хімічну зброю. Але ж у разі його падіння правду вже було б неможливо встановити. По-друге, США не тільки фактично, а й юридично визнали легітимність сирійського президента. По-третє, Вашингтон погодився з тим, що проти режиму воює не стільки світська опозиція або помірні ісламісти, скільки ісламські бойовики, пов’язані з Аль-Каїдою, тому нічого й говорити про допомогу останнім. До речі, тут виник цікавий момент — США з усією своєю політичною, дипломатичною й розвідувальною міццю зіткнулися із проблемою пошуку поміркованих сирійських лідерів опозиції, яких можна було б привезти в Женеву й посадити за стіл переговорів! По-четверте, на Заході прийшло розуміння того, яку роль грає в регіоні Іран, і того, що без його участі врегулювати ситуацію буде важко. По-п’яте, сьогодні світові ЗМІ зосереджують увагу на протистоянні ворогуючих угруповань усередині сирійської опозиції, а не на протистоянні цих угруповань сирійської армії. Таким чином, якщо для Росії це була дипломатична удача, то США пішли шляхом найменшого зла. Обама діяв дуже розумно, хоча й зазнав певних іміджевих втрат. — Чи не цією обставиною пояснюється охолодження відносин США й Саудівської Аравії? — На Близькому Сході відбуваються грандіозні зміни. Колода перетасовується найнеймовірнішим чином. У результаті з’являються можливості формування небачених досі тактичних союзів, таких, як Ізраїль та Саудівська Аравія, спрямованих на протидію зростанню впливу Ірану. У пошуках третейського судді і ті, й інші унадилися в Москву. У бік Кремля поглядає і Єгипет. Все це свідчить: незважаючи на те, що США, як і раніше, «у грі», вони готові поділитися в деяких регіонах відповідальністю з іншими гравцями, і вже якщо вибирати між Пекіном та Москвою, то хай це краще буде Москва. Безумовно, це не може обрадувати клан Саудів, які завжди комфортно почувалися в тіні американських яструбів. ›››

14.№6  04/02/14 22:45  Реалії Європроблеми
Для особливо затятих панів-євроінтеграторів наводимо трохи статистики про «райське життя» ›››

15.№3  18/01/14 23:51  Сила України — у єдності з Росією
До 360­ї річниці возз’єднання України з Росією З народної ініціативи в Україні були зібрані підписи за проведення Всеукраїнського референдуму. Більшість жителів Сумщини — за Митний союз. Але зустрічаються й ті, хто кричить: «Хочемо в Європу! Митний союз — це диктатор Путін, диктатор Лукашенко. Нам було погано 300 років «під Росією», і ми не хочемо більше цього!» Давайте спокійно проаналізуємо, куди йти: у Євросоюз чи Митний союз. Це доленосне для України питання, і його повинен вирішувати тільки народ на референдумі демократичним шляхом, бо це зробили наші предки на Переяславській раді в 1654 році. У січні 2014 року виповнюється 360 років від дня возз’єднання України з Росією. Націоналісти прагнуть «довести», що Україна не сама попросилася під крило Росії, а навпаки: московський цар запропонував Б.Хмельницькому, і той погодився. Цю версію продажні ЗМІ почали розкручувати з перших років капіталізації. Відомий антикомуніст голова УРП, «народний» депутат Л. Лук’яненко ще у 1991 р. в інтерв’ю газеті «Сільські вісті» на запитання про прагнення українців до возз’єднання з Росією відповів: «Такого ніколи не було. Був лише союз Богдана Хмельницького з російським царем, союз тимчасовий». Відомий письменник Натан Рибак у книзі «Переяславська рада» з документальною точністю викладає події тих далеких днів. Польська шляхта, під ярмом якої перебувала наша Батьківщина, українців і за людей не вважала. «На що край наш перетворили? — обурюється Богдан. — Глумління, палиці, страти на колу, а з битого й обідраного бідняка ще деруть три шкури... Не Україна, а вторований шлях. Ходи, хто хоче, кишені золотом набивай. Нічим ханові платити, — бери ясир, веди в полон скільки хочеш українського люду; потрібні невільники на галери — приїжджайте сюди, турки, беріть. Потрібно принцу Конді з іспанцями воювати — наймає собі військо на Україні». Папа Римський дав Польщі велику позику для поневолення України. Польщі допомагала майже вся Європа: німці, шведи, голландці, литовці, татари й турки. Якби не Росія — не було б України. У 1653 році українські посли звернулися до государя всієї Русі: «...від імені гетьмана Богдана Хмельницького з усім Військом б’ємо тобі чолом і вручаємо грамоту, у якій покірно просимо прийняти народ наш, військо й усю землю нашу під твою високу руку, а також просимо всіляку допомогу зброєю та іншим, бо знову оголосив посполитий рух на Україну король польський, і знову кардинал і папський нунцій погрожують унією вірі нашій православній... Єдина надія — держава Руська». І таку допомогу надавали Україні і зброєю, і військами, і розвитком військової промисловості та купецької торгівлі, територією Росії для поселення біженців з України й проходу через Брянськ козачих полків для оточення литовських військ. Незважаючи на Полянський договір, Росія відхилила вимогу Польщі спільно розбити армію Хмельницького. У процесі підготовки до Переяславської ради по всіх містах і селах України були обрані представники. Крім того, було дозволено приїхати всім бажаючим. На Переяславській раді гетьман України Хмельницький сказав: «Брати козаки, всі православні! Уже шість років живемо у війнах безперервних, без государя. Для того Раду зібрали ми нині явну, для всього народу, щоб обрали ви собі государя, із чотирьох, якого бажаєте. Цар турецький кличе нас до себе в підданство... Другий — хан кримський теж того хоче, третій — король польський. А четвертого самі просимо прислати до нас велике посольство, аби воно, якщо Рада так присудить (Рада, а не сам гетьман. — Авт.) прийняло нас під його високу руку. Хай знають Варшава, Стамбул, Бахчисарай, Відень, Рим та інші столиці, де зло проти нас замишляють, що в єднанні з народом російським ми нескоримі й неприступні будемо...» І у відповідь йому одним голосом з тисяч грудей вирвалося громове: «То будьмо ж єдині з народом російським навіки!» «Будьмо!» Чуєте, лук’яненки, яворівські, тимошенки, кравчуки, кучми та всілякі ющенки, яке юридичне рішення прийняли ваші предки — навіки, а не «тимчасово»! «Вирішенню двох основних завдань присвятив Богдан Хмельницький своє життя: визволенню України від чужоземного ярма й об’єднанню України з Росією. Досягнення цієї мети він добивався з усією силою своєї могутньої волі, своєї невичерпної енергії. На службу своїй великій ідеї він поставив свій блискучий талант організатора... полководця... чудового дипломата» («Правда», 11 жовтня 1943). Хмельницький боровся не за власну вигоду, а за інтереси знедоленого й гнаного люду. Ось чому його так ненавиділи загарбники й доморослі пани-глитаї. Ось чому його так люто ненавидять сьогодні націоналісти, які борються не за інтереси «маленького українця», а за свої «маєтності». А щоб «чернь» ці «маєтності» не відібрала, прагнуть утриматися у владі з допомогою американських та натовських духовних і матеріальних багнетів. Пропозиція про створення в Україні музею радянської окупації блюзнірська, аморальна і юридично неграмотна. Нам, сумчанам, дуже прикро, що ініціатором цього став, будучи президентом України, наш земляк В.Ющенко. Доводиться нагадати йому, що за 360 років Росія багато разів рятувала Україну від загарбників. У грізному 1941 році на захист його Недригайлівщини піднявся Воронезький добровольчий полк (командир Латишев М.П., комісар Петров В.С.). 1172 воїни загинули смертю хоробрих. Наших земляків-євроінтеграторів не хвилює, приміром, що на Сумщині фашисти знищили 110 тис. мирних громадян, у т.ч. багато дітей, жінок і старих людей; 78 тис. вивезли на каторгу в Німеччину, спалили повністю 128 і частково 635 сіл, 35600 садиб колгоспників, повністю або частково знищили 1600 навчальних, медичних та культурно-просвітніх установ. У Недригайлові німці перетворили школу на стайню, а 500 юнаків та дівчат погнали в Німеччину. Повністю спалили с. Рудка. На фронтах боролися проти німецьких окупантів 552 жителі Хоружівки, 306 із них загинули смертю хоробрих, 229 нагороджені орденами й медалями СРСР. То що ж виходить: тепер ці нагороди недійсні, бо видані «окупаційною» владою? Більшого глумління над українським народом важко й придумати. Росія й сьогодні, бачачи, у яких злиднях й негараздах борсається Україна, простягує їй руку допомоги: запрошує в Митний союз — разом ми швидше подолаємо кризу. Але наша антинародна влада тягне неньку у Європу. У ту Європу, де постійно народжувалися війни — французькі, татарські, турецькі, німецькі, шведські, польські, литовські. І сторінки не вистачить, щоб усіх окупантів України перелічити. Це та Європа, яка вигодувала гітлерівських завойовників. Щоб врятувати Україну від гітлерівських окупантів, було пролито чимало російської та інших народів СРСР крові. Але ми перемогли, і згодом Україна увійшла в першу десятку розвинутих країн світу. Українці мали все: безплатні квартири, медицину, освіту, безплатну передачу в спадок від батька до сина садиби (сьогодні, за «демократії», за це три шкури деруть). Ми не знали, що таке пан, безробіття, рейдерські наїзди, наркоманія, проституція, торгівля людьми, митні перешкоди. Хоч куди українець поїхав би — у Росію, Білорусь, Казахстан, інші радянські республіки, — скрізь він був друг, товариш і брат. Називати таке життя поганим може або цілковитий дурень, або заклятий ворог робітничо-селянської влади. Сьогодні наша влада здає Україну Заходу без бою, зрадивши пам’ять про своїх героїчних предків-переможців, у тому числі часів Б. Хмельницького. Конкурентоспроможна Укра­їна Заходу не потрібна. Не для того він її валив (і валить), щоб знову зробити могутньою. Як сировинний придаток, джерело дешевої робочої сили, як ринок для збуту залежаних європейських товарів, як плацдарм для нападу на Росію й можуть прийняти Україну в ЄС. В агітматеріалах КПУ детально обґрунтована економічна невигідність вступу України в ЄС, не буду повторюватися. Але є ще військовий і моральний аспекти. Що таке Україна в ЄС? Це бази НАТО, розміщені в Сумській області й направлені на Росію. Росія змушена буде урізати свої соціальні програми й збільшити військові видатки на перекидання військ, будівництво військових баз уздовж українського кордону. У випадку якоїсь колотнечі Україна постраждає першою. Ну навіщо нам профашистська й бездуховна Європа з її кризами, ювенальною юстицією, одностатевими шлюбами та іншими західними «цінностями»?! Дорогі українці, нащадки славних козаків Богдана Хмельницького, наша сила — в єдності з великим російським народом! ›››

16.№2  18/01/14 21:23  Дружні зв’язки Валентин ВЕЛИЧКО: В основі наших відносин лежить економіка
У Посольстві Республіки Білорусь в Україні відбулася прес-конференція для представників ЗМІ на тему: «Білорусь та Україна: стан і перспективи співробітництва». Зустріч із українськими журналістами провів Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Володимирович ВЕЛИЧКО. Республіка Білорусь — держава, розташована в центрі Європи. Однак європейською країною, в кращому розумінні цього слова, її робить аж ніяк не географічне положення, а та політика, яку ось уже багато років проводять президент країни Олександр Григорович Лукашенко та його команда. «Білорусам просто пощастило з керівником», — сказала мені недавно жінка з української глибинки, яка приїхала в Київ, як вона висловилася, «за правдою», але так нічого й не добилася. Я з нею категорично не згодна: не удача це, а мудрість білоруського народу, котрий обрав керувати країною не якогось «грошового мішка» за дармовий пакетик гречки, а людину, чия політика має на меті єдине — забезпечення підвищення життєвого рівня кожного жителя країни. На сьогодні, маючи розвинуті промисловість, сільське господарство, сектор послуг, Білорусь є експортно орієнтованою державою, котра підтримує торговельні відносини з більш ніж 185 країнами світу! Вона входить до списку лідерів серед світових експортерів калійних добрив, вантажних автомобілів, тракторів, шляхово-будівельної та комунальної техніки. Важливе місце в промисловому виробництві посідають телевізори марок «Горизонт» і «Витязь», холодильники марки «Атлант», трамваї і тролейбуси «Белкоммунмаш», шляхово-будівельна техніка «Амкодор». Водночас на цю невелику країну припадає 1,6% світового експорту молока, 3,9% — масла, 2% — сиру. Білорусь — найбільший експортер молочної продукції на світовий ринок! Розповідаючи журналістам про соціально-економічний розвиток Республіки Білорусь у минаючому році, Валентин Володимирович зокрема відзначив: у січні—жовтні 2013 року в країні забезпечене економічне зростання на 1,1% до рівня січня-жовтня 2012 року, зростання реальних грошових доходів населення — на 18,1%, а рівень безробіття на кінець жовтня 2013 року склав 0,5% від чисельності економічно активного населення. Стратегічна лінія, котру сьогодні проводить президент Білорусі Олександр Лукашенко, дала позитивні результати: народ республіки налаштований патріотично і впевнено дивиться в завтрашній день. Зрозуміло, капіталістичну Європу все це дуже дратує: надто вже хочеться їй одержати багатства сильної і красивої Білої Русі. Але що вона може зробити державі, яка власними силами виробляє 95% продовольства, причому якісного, за нормами радянського ДСТ?! Залишається лише дзявкотіти зі свого європідворіття про те, що, перебуваючи в рамках союзної держави з Росією, Республіка Білорусь стала заледве не її провінцією. — Це не так, — спокійно заперечує Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко. — Насправді наші громадяни одержали право вільного переміщення територіями обох країн. За ними зберігаються всі соціальні захисти, важливі як для росіян, так і для білорусів: збереження трудового стажу, пенсійне забезпечення тощо. Більше трьох тисяч білоруських студентів навчаються у вишах Росії на однакових умовах із місцевою молоддю... До речі, порівнявши нинішній соціально-економічний розвиток Республіки Білорусь, яка входить у Митний союз, і сусідніх їй членів Євросоюзу — Литви і Латвії, навіть найзатятіший український «євроінтегрант» може дивом прозріти. І Литва, і Латвія за вступ у ЄС заплатили майже цілковитим знищенням вітчизняних промисловості й сільського господарства, а в загальному обсязі відвантажених товарів Республіки Білорусь частка інноваційної продукції у 2013 році склала 18%. — У Митному союзі ми ведемо безмитну торгівлю, у нас єдині сертифікати, — розповідає Валентин Володимирович. — Кожна країна має чутливі, болючі місця. Для Республіки Білорусь — це енергетика. Так сталося, що у нас немає корисних копалин, а свого часу в республіці наростили хороший промисловий потенціал і зараз побудували надсучасне виробництво. Але як його розвивати, не маючи сировинних ресурсів? У нас два нафтові заводи: один із них — Мозирський, котрому немає рівні на пострадянському просторі. Так ось: у минаючому році приблизно 22 мільйони тонн нафти Росія поставила в Білорусь. У Митному союзі проживають понад 170 мільйонів населення, більш ніж на 900 мільярдів виробляється експортної продукції. Зрозуміло, у його діяльності ми проходимо через різні притирання. Та головне — бачення далекої перспективи, котре несе не лише скороминущу вигоду, а й працює на майбутнє. Що ж до нашої країни, то Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко заявив: — Україна для нас — братня держава, але шляхи її розвитку визначає вибір народу, і будь-які коментарі — це втручання у внутрішні справи суверенної країни. Білорусь ставиться до України спокійно й шанобливо. Зустрічі президентів, які відбулися тут у червні минулого року, сприяли, зокрема, підписанню Дорожньої карти. У тому ж 2013 році ми вирішили дуже важливе, можна сказати, життєво важливе завдання, котре протягом останніх років вважалося проблемним, — обмінялися грамотами про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Білорусь про Державний кордон від 12 травня 1997 року. Дуже актуальне й те, що ми розвиваємо наші торговельно-економічні відносини, які наростають із року в рік. Республіка Білорусь — п’ятий торговельний партнер України. А ось для нас Україна — традиційно друга країна після Російської Федерації. Наші машинобудівні комплекси здебільшого працюють на українському металі. Наприклад, 33% великовантажних машин світу, використовуючи український метал, поставляє БєлАЗ. Україна має чверть чорноземів світу, тому сюди з Білорусі традиційно триває поставка сільськогосподарської техніки і створюються спільні виробництва з її випуску — у Херсонській, Миколаївській та інших областях. Українські підприємства сьогодні теж рухаються вбік Білорусі. Причому не лише Білорусі, а й Митного союзу, оскільки цього вимагають інтереси виробництва. Наприклад, наша республіка постійно закуповувала в Україні 90% трубної продукції. Але існування торгівельного мита з вашою країною й відсутність його із сусідами по Митному союзу роблять більш вигідним її закупівлю в Росії. Крім того, Росія й Казахстан, наші партнери по Митному союзу, наполягають на введенні квот на українські труби. Білорусь зуміла відстояти квоти на необхідну їй кількість цієї продукції, але наявність митних бар’єрів і мита змушує Білорусь відмовлятися від імпорту традиційних українських товарів. У Республіці Білорусь сільгосппродукція домінує серед експорту за рахунок того, що нарощується її виробництво. Дуже розвинуте у нас тваринництво. Ми зберегли великотоварні комплекси і в перспективі будемо вирішувати завдання, поставлене президентом Олександром Лукашенком: виробляти тонну молока на людину. Корм для тварин ми купуємо у вашій країні. За 10 місяців минулого року Україна поставила нам продовольства на 425 мільйонів доларів: на 150 мільйонів доларів за передоплатою (на наступні 10 років) Республіка Білорусь споживає макуху, на 30 мільйонів доларів — кукурудзи, на 55 мільйонів доларів — олії, на 46 мільйонів доларів — кондитерської продукції, на 17,3 мільйона доларів — пива. Сьогодні в загальному товарообороті з Україною продовольство становить 24%. Хто може замінити нас у цьому довгостроковому партнерстві з вашою країною? Та ніхто. Це розуміють і білоруський, і український уряд, це розуміють наші народи. Близько 300 білоруських студентів здобувають сьогодні вищу освіту у вишах України. Найбільше — у Київському медичному інституті ім. Богомольця, а з початку наступного навчального року в Севастополі навчатиметься цілий курс майбутніх атомників. Хочемо ми того чи ні, але нам із вами треба створювати й свою спільну фармацевтичну галузь. Що ж до культурних зв’язків, то проводяться різні заходи, Дні Білорусі в Україні, ваша молодь із задоволенням вивчає білоруську мову. І все-таки повторюся: в основі всіх наших зв’язків лежить економіка. Білорусь націлена на збільшення добробуту своїх людей. У 2013 році ми головували в СНД, керуючись девізом: «Інтеграція на благо людини: зміцнення добросусідства, розвиток економічного співробітництва, сприяння підвищенню доступності екологічних «зелених» технологій, розширення діалогу культур». З доброю посмішкою згадав Валентин Володимирович людей, котрі не читали цих правильних концепцій, але йдуть за покликом своїх слов’янських сердець. — Я побував на Поліссі, у Рівненській області, поспілкувався з жителями сіл, розташованих на білорусько-українському кордоні. Люди там великі трудівники, живуть у злагоді й дружбі, разом відзначають свята, поділяють горе й радість. Там, на Поліссі, навіть мова особлива — місцева говірка, що складається із суміші російської, української та білоруської мов, і до неї нам потрібно прислуховуватися...  ›››

17.№2  18/01/14 21:21  Невигідна угода
«Оскільки Європа знімає обмеження на імпорт лише частково ›››

18.№1  12/01/14 19:35  Класова боротьба Чия б гарчала…
Західних політиків дуже цікавить, що і як готується на українській політичній кухні. ›››

19.№102  29/12/13 20:23  Пропозиція КПУ врахована
Парламент мав достатню кількість голосів для прийняття проекту Державного бюджету України на 2014 рік, однак народні депутати вирішили не повторювати помилок Верховної Ради VI скликання. Про це під час робочого візиту до Вінниці заявив на брифінгу перший заступник Голови Верхов­ної Ради член Президії ЦК КПУ Ігор Калєтнік. «…коли бюджет був прийнятий швидко, буквально в межах однієї доби, більша частина депутатів не мала змоги з ним ознайомитися. Саме тому у складному діалозі ми домовились (це рішення підтримали керівники всіх фракцій) і прийняли окрему постанову, яка скорочує терміни подання пропозицій до Державного бюджету України», — заявив Ігор Калєтнік. Народні депутати подадуть до бюджетного комітету всі пропозиції до 8 січня 2014 року. 16 січня планується прийняти бюджет у другому, в третьому читанні і в цілому. Парламентарій також зазначив, що бюджет на 2014 рік не є ідеальним. «Сьогодні існують великі складнощі в економіці нашої держави. Але цей бюджет набагато кращий, ніж той, який був у 2013 році», — сказав перший заступник Голови Верховної Ради України і назвав проект Державного бюджету на 2014 рік «соціально направленим», тому що в ньому закладені багато питань, пов’язаних із соціальними виплатами. Також Ігор Калєтнік повідомив про те, що в проекті Державного бюджету на 2014 рік була врахована пропозиція Компартії України щодо закладення коштів для виплат за вкладами Ощадбанку СРСР: «Окремим рядком буде передбачено фінансування у розмірі 6 мільярдів гривень для виплат заборгованості вкладникам Ощадбанку СРСР». Окрім того, проект Держбюджету забороняє призупиняти будь-які соціальні виплати незахищеним верствам населення — чорнобильцям, афганцям, одиноким матерям, дітям війни та іншим. Ігор Калєтнік прогнозує: «За умови врахування тих пропозицій, які сьогодні подаються народними депутатами від КПУ, набереться необхідна кількість голосів для прийняття Державного бюджету України на 2014 рік». ›››

20.№101  29/12/13 19:57  Мовою цифр В ім’я чого мерзне «євромайдан»?
Утім, не лише мерзне, а й влаштовує бійки з озброєним спецназом? ›››

21.№100  22/12/13 20:59  З перших вуст П. СИМОНЕНКО: Досягнуті домовленості—реальна підтримка вітчизняного виробника й кожного громадянина.
Домовленості, досягнуті в Москві в результаті зустрічі президентів України та Росії ›››

22.№100  22/12/13 20:57  Навиворіт У ЄС будь–якою ціною?
Останнім часом після прийнятого Кабінетом Міністрів рішення про призупинення переговірного процесу з ЄС ми стали свідками «євроінтеграційної іcтерії». При цьому «євроінтегратори» у своїх промовах на мітингах обіцяють українській економіці процвітання, якщо Україна підпише Угоду про асоціацію. Чимось це нагадує 1990—1991 роки, коли прибічники відокремлення України від СРСР показували «розрахунки» виробництва товарів в УРСР і розповідали, як країна процвітатиме, щойно її відокремити від інших республік-«нахлібників», насамперед Російської Федерації. Тепер повторюється та ж історія, але в дещо іншому — європейському — антуражі. Нам говорять, що, підписавши договір про асоціацію України з ЄС, ми тієї ж миті прорвемося на ринки Європи з півмільярдом споживачів, де європейці вже вишикувалися в чергу за нашим шоколадом, сиром та іншими продуктами. Щоправда, забувають розповісти: в договорі про Зону вільної торгівлі з ЄС передбачене жорстке квотування 35 груп української сільськогосподарської продукції, а квоти на європейські товари стосуються лише чотирьох груп. Причому ці квоти не зроблять погоди. Скажімо, з червня 2008-го по лютий 2009 р. Україна експортувала в Європу 3 млн тонн зерна пшениці, частина з якого й так обкладалася мінімальним митом. Відповідно до Угоди безмитні поставки пшениці в ЄС обмежені обсягом 950 000 тонн на рік (через п’ять років — мільйон тонн). Усе, що поставлятиметься понад ці норми, обкладається митом сповна. При цьому частка пшениці в українському експорті в Євросоюз продуктів рослинництва становить лише 12,7%. Решта — кукурудза, а також виснажуючі чорноземи соняшник і рапс. Однак навіть застереженими квотами українські виробники навряд чи зуміють скористатися через нетарифні бар’єри, про які чомусь «забувають» сказати. У той же час, за повідомленням інформагентства «РБК-Україна» від 18 вересня цього року, посол ЄС в Україні Ян Томбінський прямо заявив: «Українські продукти не прийдуть на європейський ринок без адаптації, потрібно ще попрацювати над стандартизацією, щоб вони могли, які піти на наш ринок». Це підтвердила ситуація з дозволом на ввезення в ЄС курячого м’яса (30 тисяч тонн із виробленого мільйона): через бюрократичні перешкоди лише три українські птахофабрики здатні скористатися з можливості розширити ринок збуту. А вимоги до мінімального гарантованого обсягу поставок не дозволять вийти на європейський ринок невеликим фермерським господарствам. З другого боку, угода про ЗВТ відкриє ринок України для якісної недорогої продукції з країн Євросоюзу. Уже не секрет, що більша частина продуктів на внутрішньому українському ринку дорожча, ніж на ринках розвинутих країн ЄС, хоча за рівнем зарплат ми відрізняємося в рази. У чому ж причина? Річ у тім, що обсяг бюджетної підтримки сільського господарства в ЄС становить 45% від вартості валової продукції галузі, а в Україні — лише 6%! Не варто вірити й тому, що після укладення угоди про ЗВТ Україна відразу ж досягне європейських стандартів якості життя лише на підставі того, що пункт 8 статті 56 Угоди говорить: «Україна повинна імплементувати корпус європейських стандартів (EN) як національні стандарти, включаючи погоджені європейські стандарти, використання яких необхідно привести у відповідність до законодавства, переліченого у Додатку III до цієї Угоди». На сьогодні Україна гармонізувала з європейськими та міжнародними всього лише 7 тисяч стандартів. В уряді вже порахували, що перехід на європейські стандарти (а їх більше 20 тисяч) потребує витрат у сумі 165 мільярдів євро (!). Звідки взяти такі гроші, ніхто не знає, адже строк виконання зазначеної статті документа — не більше 5 років. Сподіватися, що Євросоюз їх просто подарує, — безглуздо, на що прямо вказав прем’єр-міністр М.Я. Азаров. Однак водночас із такою імплементацією Україна зобов’язується відкликати суперечні європейським національні стандарти, включаючи застосовувані як міждержавні стандарти в Україні (Держстандарт), прийняті до 1992 р. У той же час технічні регламенти Митного союзу передбачають якраз повернення до ДСТУ. У результаті ринок МС для нас закриється. Перш ніж приймати будь-яке рішення, необхідно зважити всі «за» і «проти». Ніхто не говорить про те, що не треба прагнути до того рівня і якості життя, які є в найбільш розвинутих країнах Євросоюзу. Але навряд чи це можливо зробити, уклавши з ними договір на невигідних для нас умовах. Тому Кабінет Міністрів України й прийняв складне, але необхідне рішення про призупинення переговорів. А «кампанії» щодо вступу аби куди, як правило, завжди закінчуються однаково — розчаруванням людей після того, як обіцяного не дочекалися. Переваги й недоліки інтеграції України в ЄС і МС Стандартизація і сертифікація ЄС «+» Приведення продукції до вимог ЄС модернізує економіку. Продукцію, визнану в ЄС, можна продавати в більшості країн світу. «–» 22 тисячі стандартів потрібно гармонізувати з європейськими, тобто привести у відповідність до норм технічного регулювання ЄС. На це, за попередніми розрахунками, буде потрібно 165 млрд євро. МС «+» Технічні регламенти МС ґрунтуються на Держстандартах, багато з яких досі застосовуються в Україні як міждержавні стандарти. На 2013 рік розроблено 31 технічний регламент МС, вони впроваджуватимуться поетапно. Уже набув чинності 21 технічний регламент (ТР). ТР діють у сферах безпеки харчової продукції, продукції для дітей і підлітків, харчових добавок, зерна, ліфтів, машин та обладнання, упаковок, іграшок, парфумерно­косметичної продукції, засобів індивідуального захисту, продукції легкої промисловості, устаткування для роботи у вибухонебезпечному середовищі. У 2014 році буде впроваджено 7 ТР (щодо безпеки маломірних суден, мастильних матеріалів, меблевої продукції, вибухових речовин і 3 ТР, що стосуються питань безпеки на залізничному транспорті), з 2015 року — ще 3 ТР (про безпеку колісних транспортних засобів, автомобільних доріг, тракторів і їхніх причепів). «–» Технічні регламенти Митного союзу визнаються лише в країнах МС. Вони відрізняються від вимог директив ЄС. Конкуренція та якість продукції ЄС «+» Ввозити європейську продукцію в Україну буде простіше. Завдяки цьому збільшиться вибір промислових і споживчих товарів. Українським виробникам доведеться боротися за споживачів, підвищуючи якість своєї продукції. Продукція з низьким ступенем небезпеки не сертифікуватиметься. Це зменшить витрати на бюрократію. Товари, які можуть становити загрозу здоров’ю або життю людини, а також товари дитячих асортиментів перевірятимуться особливо ретельно. «–» Обмеження доступу українських товарів на європейські ринки через складність оформлення документів про їх відповідність європейським стандартам і нормам. МС «+» На території МС проживають 170 млн чоловік. Україна зможе збільшити експорт власних товарів приблизно на 5—9 млрд дол. на рік. Їх конкурентоспроможність на ринку МС, на відміну від європейського, сумнівів не викликає. Найбільш залежні від цін на енергоносії галузі української промисловості — металургійна, машинобудівна, хімічна — за пільгових цін на них одержать новий імпульс розвитку. «–» Через закриття кордонів і створення привілеїв для своїх виробників в останніх зникне стимул для поліпшення якості своєї продукції. Можлива втрата найбільших бізнес­активів, оскільки їх скуплять російські концерни. Цінова політика ЄС «+» Угода про асоціацію з ЄС передбачає скасування 95% мита ЄС на українські товари, що, в свою чергу, здешевить їх на 10—15%. «–» Зона вільної торгівлі з ЄС загрожує українським підприємцям втратою конкурентоспроможності на внутрішньому ринку, оскільки на прилавках з’являться більш якісні й недорогі продукти з Польщі, Словаччини, Угорщини та інших країн ЄС. Зараз їх появу стримує лише високе імпортне мито. МС «+» З 2012 року діють нульові митні ставки в торгівлі України з Росією та Білоруссю. Винятками є стратегічно важливі товари, такі як цукор, нафта, газ. «–» Середньовиважене мито в Україні — 6%. У МС — близько 9%. Приєднавшись до МС, Україна повинна буде збільшити мито на імпорт із зовні. Підвищення митних ставок після вступу в МС призведе до подорожчання споживчих товарів. АПК ЄС «+» 83,1% продукції українського сільського господарства ввозитиметься в країни ЄС без мита відразу після підписання Угоди, ще на 2% мито знизиться до нуля протягом 10 років, а на решту 14,9% категорій с/г товарів ЄС встановлює тарифні квоти. «–» У договорі про ЗВТ з ЄС передбачене жорстке квотування 35 груп української сільськогосподарської продукції, а квоти на європейські товари стосуються лише 4 груп. Обсяг бюджетної підтримки сільського господарства в ЄС становить 45% від вартості валової продукції галузі, а в Україні — лише 6%, при цьому 90­95% тваринницьких господарств не відповідають стандартам ЄС. МС «+» З 2012 року діють нульові митні ставки в торгівлі продукцією АПК України з Росією та Білоруссю (за винятком такого стратегічно важливого продукту, як цукор). «–» Підвищення митних ставок після вступу в МС призведе до подорожчання продовольчих товарів. Енергоносії ЄС «+» У 2010 р. Україна приєдналася до Європейського енергетичного співтовариства, що дозволяє поставляти газ із країн ЄС. «–» Асоціація не вплине на поставки газу в Україну, але передбачає реформування ринку газу. МС «+» Вступ України в МС дозволить державі заощаджувати на оплаті російської нафти й газу від 3­х до 5 млрд дол. на рік. «–» Посилення залежності від російського енергоринку. Кредити ЄС «+» Щойно буде підписана Угода про асоціацію з Україною, ЄС збільшить надавану їй фінансову допомогу. «–» Можлива ситуація, що МВФ не пом’якшить умови надання Україні кредиту після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. МС «+» У разі вступу України в МС РФ готова надати кредити, які замінять допомогу від МВФ. «–» Точні відсотки з кредиту не називалися, залишається лише сподіватися, що вони будуть такими ж вигідними, як МВФ — 3,5—4% річних, що малоймовірно. Робочі місця ЄС «+» Можлива поява нових робочих місць, якщо в Україну прийдуть інвестиції. Розширення прав легальних робітників у країнах ЄС. «–» Можливе зростання безробіття, оскільки низка підприємств, продукція яких не відповідає стандартам ЄС, закриються. МС «+» Розширення контактів із партнерами на пострадянському просторі відкриє перед українськими підприємствами нові можливості, а як наслідок — зростання робочих місць. «–» Відплив робочої сили в країни ЄС, де кращі умови життя й вища оплата праці. Екологія ЄС «+» Будуть введені нові стандарти якості повітря й води, зміняться методи контролю стану навколишнього середовища, управління переробкою сміття. Українські підприємства повинні зробити свої виробництва безпечними за 4­5 років. «–» За час незалежності України більшість підприємств не модернізували систему очищення шкідливих викидів, що потребує додаткових витрат на модернізацію і знизить конкурентоспроможність продукції. МС — Ця сфера не регулюється документами Митного союзу. ›››

23.№96  08/12/13 22:24  Класова боротьба Єврозанепад чи єврокрах?
Керівництво країни призупинило процес підписання Договору про асоціацію з Євросоюзом. ›››

24.№93  03/12/13 22:48  Звіриний вишкір ЄС
Чим менше залишається днів до  саміту в литовській столиці, тим більше «євроагітатори» ›››

25.№91  23/11/13 20:26  Бачили очі... Претензії до самих себе
Поки влада вагається у своєму зовнішньополітичному виборі, ті ›››

26.№91  23/11/13 20:24  Думка Україні нав\'язують «африканську» колоніальну модель асоціації з ЄС
Угоду про асоціацію Євросоюз підписує насамперед із країнами «третього світу» ›››

27.№90  17/11/13 22:32  Позиція Для нас залишається незмінно важливим розвиток співробітництва із країнами Митного союзу
Оновлений склад міжпарламентських комісій України та Республіки Білорусь дозволить із чистого аркуша побудувати якісно новий формат відносин між парламентами наших країн. Про це під час четвертого чергового засідання Міжпарламентської комісії зі співробітництва Верховної Ради України та Національних Зборів Республіки Білорусь заявив перший заступник Голови Верховної Ради, співголова Міжпарламентської комісії зі співробітництва Ігор Калєтнік. За його словами, одним із головних завдань сьогодні є розвиток торговельно-економічного співробітництва між Україною та Білоруссю. «Особливо в контексті інтеграційних процесів, у яких беруть участь наші держави. За 9 місяців товарооборот досяг майже 5 мільярдів доларів. У 2012 році він перебував на рівні майже 8 млрд дол. Для нас залишається незмінно важливим розвиток співробітництва із країнами Митного союзу. Товарооборот України практично однаковий — за 9 місяців цього року 34 млрд дол. — із країнами ЄС і 30 млрд дол. — із країнами Митного союзу. Це означає, що економічні інтереси України мають дуже широку географію. І головним у даних процесах має бути економічний прагматизм, який повинен будуватися на принципах взаємоповаги», — Ігор Калєтнік. Він також висловив переконання, що для розвитку торговельних відносин між Україною та Республікою Білорусь є значний потенціал. Про це свідчить той факт, що в нас дуже низькі показники взаємного інвестування (в економіку Білорусі — лише 5 млн дол., з Білорусі в Україну — 83 млн дол.). «Також стратегічним завданням є ефективне використання транзитного потенціалу наших держав, поглиблення науково-виробничої кооперації. Ці напрямки визначені  як пріоритетні для двостороннього співробітництва на вищому рівні. Їх реалізація дозволить повніше використовувати наші можливості для подальшого нарощування темпів взаємної торгівлі», — підсумував Ігор Калєтнік. Делегацію Республіки Білорусь очолював заступник Голови Ради Республіки Верхньої Палати Парламенту Національних Зборів Республіки Білорусь Анатолій Русецький.  Також у засіданні четвертої Міжпарламентської комісії зі співробітництва брав участь Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко. У складі української делегації — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь Михайло Єжель, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів. ›››

28.№89  17/11/13 22:09  Позиція Митний союз — світло зі Сходу…
Дедалі менше днів відділяють нас від Вільнюського саміту ›››

29.№87  12/11/13 23:00  Навиворіт Прогнувся не згинаючись
Міжнародний валютний фонд не займається доброчинністю. Усі, хто думав інакше ›››

30.№87  12/11/13 22:59  Тривожний дзвінок Найближчим часом в Україні почнуться невиплати пенсій
Цілком можливо ›››

31.№87  12/11/13 22:58  Королевська намагається обдурити людей цифрами, замість того щоб працювати
У країні наростають негативні тенденції з виплатою зарплат і соціальних допомог. ›››

32.№87  12/11/13 22:57  Тенденції Економіка України на межі катастрофи, та уряд це не цікавить
Непрофесіоналізм і корумпованість нинішньої влади привели економіку на межу катастрофи. ›››

33.№86  06/11/13 09:26  Гримаси часу Як живеться Болгарії в ЄС?
Нещодавно в Києві відбулося спільне засідання президії Міжнародної слов’янської ради і правління Слов’янського комітету України. Представники слов’янських об’єднань Чехії, Польщі, Словаччини та інших країн наводили численні приклади й факти того, як занепадають їхні держави після приєднання до ЄС. Посланець «Болгарського слов’янського дружества» Крум Лазаров відзначив, що вступ його країни в Євросоюз дав досить умовних 5 «плюсів» та явних 12 «мінусів», які роблять болгар дедалі біднішими. Його співвітчизниця секретар «Болгарського слов’янського руху» Алла Гігова уточнила суть цих мінусів. Пропонуємо увазі читачів виступ болгарської патріотки. Які плюси й мінуси одержала Болгарія, увійшовши в Європейський союз? Якщо це можна зарахувати до плюсів, жителі Болгарії одержали можливість виїжджати в країни Європи з національною особистою картою. Вони можуть претендувати на робочу візу й працювати в Європі. Тим, хто там працював, забезпечують відрахування на пенсію та медичну страховку. Можуть користуватися медичними послугами нарівні з іншими європейцями, вчитися в навчальних закладах на рівних умовах. З іншого боку, роботу дають завжди найважчу й низькооплачувану, незважаючи на освіту. Добре тим, у кого рідкісні технічні, інженерні спеціальності, і медичним працівникам — лікарям та сестрам. Мінуси — насамперед у тому, що керівництво країни нібито стало органом місцевого самоврядування й підпорядковується Європейській комісії та Європейському парламенту, до якого входять і депутати від Болгарії. Приймаючи будь-яке рішення, уряд чи парламент запитують думку європейських структур. Європейські емісари й керівники двічі на рік роб­лять оцінювальні доповіді й публікують свої зауваження з усіх питань внутрішнього життя країни та свої рекомендації. Оскільки країна платить солідний членський внесок, вона сподівається на європейські інвестиції на свій розвиток. Ці «європейські гроші» справно обіцяють, але отримати їх важко — завжди є причина їх не дати, тобто бути покараними. Якщо ж їх і видають на щось, то завжди з умовами. Болгарія втратила весь свій науково-технічний, промисловий потенціал через вимоги ЄС скоротити виробництво нібито неконкурентоспроможної продукції. Так, знищені цілі галузі — суднобудування, машинобудування, металургія, виробництво вовняних і бавовняних тканин, будівництво житлових будинків (закриті цілі домобудівні комбінати), виробництво побутової техніки, автомобільних двигунів, тракторів, металорізальних верстатів із цифровим управлінням, комп’ютерів, електро- і мотокарів (1-ше місце в Європі і 2-ге у світі) тощо. Тотально знищене сільське господарство. Величезні поля, де раніше вирощували пшеницю, кукурудзу, бавовник, соняшник, величезні виноградники, абрикосові, персикові, черешневі та інші сади занедбані й заросли бур’янами. Важко повірити, проте факт: на болгарських базарах і в магазинах продають овочі та фрукти з Македонії, Туреччини, Італії й навіть Ізраїлю. Через неможливість прогодуватися в селах люди розбігаються хто куди. Збезлюділи понад 160 сіл, в решті закривають школи й медичні установи, всюди запустіння. Зате потоком триває ввезення товарів із європейських країн — особливо з Німеччини. Всі харчові відходи, які «білі люди» Європи не вживають, ідуть у болгарські магазини — і ковбаси з поліфосфатами, і кисле молоко (аж ніяк уже не знамените болгарське) з усілякими добавками й надбавками, ковбасні обрізки сумнівного походження тощо. Знищено систему їдалень при заводах, фабриках, школах. Усе це негативно впливає на здоров’я населення, особ­ливо дитяче. Цілковитого розгрому зазнали системи освіти, медичного обслуговування, пенсійного забезпечення. Все націлене на те, щоб було якнайменше грамотних людей, але був обслуговуючий панів персонал — офіціанти, масажисти, продавці та «дівчата за викликом». Медичне обслуговування погано організоване, дороге й практично недоступне. Лікарі занепокоєні лише тим, щоб одержати гроші. Проблемою стали лікарські помилки й несумлінність медперсоналу. Пенсії 70% болгар — у рамках 75–100 євро, а ціни зростають щодня. Зате оголосили, що «стеля» пенсій буде в 960 левів — тобто 480 євро. А як прожити на 75 євро тим, хто по 40 років працював за соціалізму й побудував країну, яку все ще грабують, ніхто не пояснює. Болгарія стала найзлиденнішою країною в Європі. Але це не заважає бельгійським, голландським та німецьким компаніям видобувати й вивозити із країни золото, платину, срібло й кольорові метали, причому видобуток ведеться із застосуванням ціанідів, які отруюють ґрунт і ріки. Безробіття в країні сягає 40%, а серед молоді — до 50%. За роки контрреволюції з майже дев’ятимільйонної (1989 р.) країни виїхали 3 млн освічених фахівців працездатного віку. Прикмета часу, відома у всіх колишніх соціалістичних країнах, — розбиті тротуари й дороги в містах і селах. Зате будуються магістралі — і на них ЄС дає гроші, ці магістралі потрібні НАТО для перекидання військ. Куди? На Схід, звісно. Болгарія є базою НАТО і США. Утримання їх відбувається за рахунок населення, оскільки посол США пояснює по ТБ, що це бази для «спільного користування». Чим там може користуватися Болгарія, ясно з того факту, що чисельність армії становить менше 20 тис., ВМФ взагалі нема, нема й авіації. Кордон із Туреччиною розмінований. Зате є майже 70 тисяч поліцаїв і жандармський корпус. Незважаючи на це (швидше, завдяки всьому, що написано вище) зростають злочинність, злидні, проституція, наркоманія. Є дані, що болгарські ТІРи розвозять героїн із Афганістану по країнах НАТО. Тому там і тримають солідний контингент із болгарських легіонерів, зазвичай, хлопців, які тривалий час були безробітними. До всього сказаного можна додати факт духовного зубожіння національної культури, знищення школи болгарського кіно й театру, музики й вокалу, бідність і низький рівень проведення знаменитих на весь світ фестивалів. Доживає свої останні дні й болгарська наука, якій дають кошти за залишковим принципом: зарплата наукового співробітника в Академії наук — 150 євро. Втрачено золотий фонд будівників соціалізму — загони чудових фахівців в усіх (нині знищених) галузях, чудовий робітничий клас країни, вмілий і знаючий директорський корпус елітних підприємств. Четверта влада країни — ЗМІ та мас-медіа — продовжує промивати мізки й брехати своєму народові з ранку до вечора. І все тому, що бояться правди. Сталін говорив: «ПРАВДА — РЕВОЛЮЦІЙНА». Втрачені натхнення, перспектива та надія. В умовах ВИЖИВАННЯ їх бути не може. ›››

34.№85  02/11/13 21:57  Асоціація з ЄС гарантує розвал економіки і дефолт
›››

35.№85  02/11/13 21:56  Партія регіонів разом з «опозицією» уже втягнули Україну у СОТ, тепер хочуть привести в ЄС
Кілька років тому Партія регіонів ›››

36.№85  02/11/13 21:56  Думки вголос Бездумний оптимізм чи продумана провокація?
З кожним днем все ближче й ближче 28 листопада, коли на саміті «Східного партнерства» ›››

37.№85  02/11/13 21:54  Класова боротьба Глобальний дефолт підступає?
Сучасний капіталістичний світ страшенно любить  політкоректні формулювання ›››

38.№84  27/10/13 22:45  Євроінтеграція допоможе ПР перекласти відповідальність за ситуацію в економіці на вибір українців
Партія регіонів з допомогою євроінтеграції планує відвести від себе критику за непопулярні рішення — підвищення комунальних тарифів, обвал гривні, скорочення соцвиплат. Таку думку висловив народний депутат України від КПУ Спірідон Кілінкаров. Парламентарій нагадав: ще недавно Партія регіонів сторонилася Європи, але вже сьогодні — головний промоутер руху України в Євросоюз. За словами депутата-комуніста, у разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі, імовірно відразу після саміту влада почне реалізовувати комплекс непопулярних заходів: підвищить комунальні тарифи, девальвує гривню, відпустить ціни, покриваючи за рахунок цього 100-мільярдний дефіцит держбюджету. «Влада пояснюватиме усе це вимогами ЄС, кивати на опозицію і обвинувачувати саме населення, яке ратувало за курс у Європу: «А до чого тут ми, ви ж самі цього хотіли?!» Ось і весь секрет «стратегічного вибору України» від Партії регіонів», — підсумував Спірідон Кілінкаров. ›››

39.№83  27/10/13 22:13  Я так думаю «Вперед ногами» із ЄС
Народна мудрість говорить: чим ближче біда, тим більше розуму. ›››

40.№81  20/10/13 16:46  Дорога «євроінтеграція»
Розплачуватися за євроаврал влада буде з кишень українських громадян, у яких про бажання ›››

Статті з 1 по 40 з 270

Архів номерів

у цьому місяці: 0

Hot News

Nato
Україна проти НАТО ›››

Передплата

Передплатити наше видання через Інтернет можна на сайті ДП «Преса» www.presa.ua за допомогою сервісу «Передплата On-line»

Додай Нас

Натискай (Ctrl+D) чи

BONUS-News

31/01 13:48 
Пётр СИМОНЕНКО: КПУ предлагает план, который даст возможность выйти из ситуации мирным путем
Вот уже неделю центр Киева живет в осадном положении. Коктейли Молотова, горящие покрышки и люди в противогазах стали, к сожалению, новой визитной карточкой столицы. И завершения силового сценария пока что не видно ›››

31/01 13:46 
МЫ ПОМНИМ! ДЕНЬ ПАМЯТИ ЖЕРТВ НАЦИЗМА!
27 января по решению Генеральной Ассамблеи ООН во всем мире отмечают Международный день памяти жертв Холокоста, или День памяти жертв нацизма ›››

31/01 13:37 
В КАКУЮ ЕВРОПУ НАС ТЯНЕТ ОППОЗИЦИЯ
Украина славится майданами. На этот раз евро. Такого грандиозного обмана Украина еще не знала. Сотни тысяч людей выведены на площади с мечтою немедленного обретения европейских стандартов жизни ›››

26/11 13:34 
Нужны ли народу Украины Европейские стандарты бытия?
Другими словами, надо ли народу Украины вступать в Европейский союз, НАТО и другие западные евро-американские союзы? Ответ был бы прост, если бы украинский народ, был един и жил бы по единым законам, как это было в советское время ›››

26/11 13:31 
Кто заказал запрет Компартии Украины ? Или очередной заказ партии власти ?
Группа в составе экс-депутата Ю.Кармазина, нардепа от УДАРА Э.Гурвиц, лидера «Братство» Д. Корчинского и автора бандеровских песен А. Мухарского предложили провести референдум о полном запрете Компартии Украины ›››

Популярні

Кандидаты в народные депу...(28320)
Про Голодомор 1932 – 1933...(23265)
ЗЕМЕЛЬНЫЙ ПАЙ ИМЕЙ, но и ...(21615)
135 пыток, применяемых го...(18615)
Голод в Украине 1932-1933...(17343)
СТОМАТОЛОГ ВАСИЛИЙ НАГУРН...(16239)
"В ногах правда есть!", -...(15628)
Разрушающие умы(12379)
"Корреспондент": Почему ф...(11560)
Пётр СИМОНЕНКО: Программн...(11100)
ПРЕСТУПЛЕНИЕ БЕЗ НАКАЗАН...(10368)
"Чернобыль: последние 56 ...(9886)
ТЕНИ НА ЧЕРНОЙ МАНТИИ(9097)
Новый фашизм США(9058)
Бессмертный Каменяр(9029)
Тотальное йодирование: по...(8983)
Коммунисты внесли закон о...(8830)
Чисто милицейское убийство(8805)
ЛЬГОТЫ ВДОВАМ(8518)
Грузия времен Саакашвили(8060)

Наш банер

Газета "Комуніст"

Посилання

Газета Советская Россия
Газета Правда
ЦЕНТР политического ...

Погода

Підтримка



Рейтинг@Mail.ru
 
 ©2005-2014  Газета "Комуніст"
Про Нас | Передплата на друковане видання | Мапа сайту | Правила | Зворотній зв'язок | стрічка новин